Что такое питьевая вода?

1 Загальнi фiзико-хiмiчнi показники якостi води

У таблицi наведено параметри, що загалом враховуються при виборi технологiчноi схеми водопiдготовки за рубежем i в Украiнi.

Показник	Одиницi вимiрювання	ГОСТ 2874-82	ДСанПiН Украiни	ДсанПiН Росii	WHO	USEPA	iС
Водневий показник	одиницi рН	6,0-9,0	6,5-8,5	6-9	-*	6,5 - 8,5	6,5-8.5
Загальна мiнералiзацiя (вмiст солей)	мг/л	1000	1000	1000	1000	500	1500
Твердiсть загальна	мг-екв/л	7,0	7,0 (10)	7,0	-	-	1,2
Окислюванiсть перманганатна	мгОг/л	-	4,0	5.0	-	-	5.0
Електропровiднiсть (при 20°С)	мкС/см	-	-	-	-	-	-
Температура	°С	-	-	-	-	-	25
Кислотнiсть	мг-екв/л	-	-	-	-	-	-
Лужнiсть	мг НСОз/л	-	-	-	-	-	30

* - тире означаi, що даний параметр не нормуiться.

Водневий показник характеризуi концентрацiю вiльних iонiв водню у водi. Вiн визначаiться величиною рН, що i логарифмом концентрацii iонiв водню, тобто рН = -lоg[H⁺].
Величина рН характеризуi кiлькiсне спiввiдношенням у водi iонiв H⁺ i ОН^-, що утворюються в процесi дисоцiацii води. Якщо у водi знижений вмiст вiльних iонiв водню (рН>7) у порiвняннi з iонами ОН^- , то вода буде мати лужну реакцiю, а при пiдвищеному вмiстi iонiв H⁺ (рН<7) - кислу. В чистiй дистильованiй водi цi iони врiвноважують один одного, тобто нейтральна i рН=7. У разi розчинення у водi рiзних хiмiчних речовин цей баланс може бути порушений, що приводить до змiни рiвня рН.
Дуже часто показник рН плутають з такими параметрами, як кислотнiсть i лужнiсть води. рН - це показник iнтенсивностi, але не кiлькостi. Тобто, рН вiдбиваi ступiнь кислотностi чи лужностi середовища, у той час як кислотнiсть i лужнiсть характеризують кiлькiсний вмiст у водi речовин, здатних нейтралiзувати вiдповiдно луги i кислоти. Залежно вiд рiвня рН воду можна умовно роздiлити на кiлька груп:

Категорiя води	Величина рН
сильнокисла	<3
кисла	3-5
слабокисла	. 5-6,5
нейтральна	6,5-7,5
слаболужна	7,5-8,5
лужна	8,5-9,5
сильнолужна	>9,5

рН води - один з найважливiших робочих показникiв якостi води, який визначаi характер хiмiчних i бiологiчних процесiв, що вiдбуваються у водi. Залежно вiд величини рН може змiнюватися швидкiсть протiкання хiмiчних реакцiй, ступiнь корозiйноi агресивностi води, токсичнiсть забруднювальних речовин i т.iн.
Контроль за рiвнем рН особливо важливий на всiх стадiях водоочищення, тому що його вiдхилення в той чи iнший бiк може не тiльки iстотно позначитися на запаховi, присмаковi i зовнiшньому виглядi води, але i вплинути на ефективнiсть водоочисних заходiв.
Звичайно рiвень рН знаходиться в межах, за яких вiн безпосередньо не впливаi на споживчi якостi води. Так, у рiчкових водах рН звичайно знаходиться в межах 6,5-8,5 в атмосферних опадах - 4,6-6,1, у морських водах - 7,9-8,3. WНО не пропонуi будь-якоi величини для рН, що рекомендуiться за медичними показниками. Разом з тим вiдомо, що при малому рН вода маi високу корозiйну активнiсть, а при великих рiвнях (рН>11) вода набуваi характерну милкiсть, неприiмний запах, може викликати подразнення очей i шкiри. Саме тому для питноi i господарсько-побутовоi води оптимальним вважаiться рiвень рН у дiапазонi вiд 6,5 до 8,5.

Загальна мiнералiзацiя являi собою сумарний кiлькiсний показник вмiсту розчинених у водi речовин. Цей параметр також називають загальним вмiстом солей. До числа найбiльш розповсюджених вiдносяться неорганiчнi солi (в основному бiкарбонати, хлориди i сульфати кальцiю, магнiю, калiю i натрiю) i невелика кiлькiсть органiчних речовин, розчинних у водi.
Цей параметр не слiд плутати iз сухим залишком. Методика визначення сухого залишку така, що в результатi не враховуються бiльш леткi органiчнi сполуки, розчиненi у водi. В результатi загальна мiнералiзацiя i сухий залишок можуть вiдрiзнятися на невелику величину (як, правило, не бiльше 10%).
Рiвень вмiсту солей у питнiй водi обумовлений якiстю води в природних джерелах (якi iстотно коливаються в рiзних геологiчних регiонах внаслiдок рiзноi розчинностi мiнералiв).
Залежно вiд мiнералiзацii природну воду можна подiлити на такi категорii:

Категорiя води	Мiнералiзацiя, г/л
Ультрапрiсна Прiсна Вода з вiдносно пiдвищеною мiнералiзацiiю Солонувата Солона Пiдвищеноi солоностi Розсiл	<0,2 0,2-0,5 0,5-1,0 1,0-3,0 3-10 10-35 >35

Крiм природних факторiв, на загальну мiнералiзацiю води великий вплив мають промисловi стiчнi води, мiськi зливовi стоки (особливо коли сiль використовуiться для боротьби з ожеледицею на дорогах) i т.iн.
За даними WHO можливий вплив на здоров'я пiдвищеного вмiсту солей не встановлено. Звичайно добрим вважаiться смак води при загальному вмiстi солей до 600 мг/л, однак вже при значеннях бiльше 1000-1200 мг/л вода може викликати нарiкання споживачiв. За органолептичними показниками WНО рекомендована верхня межа мiнералiзацii в 1000 мг/л. Зрозумiло, що рiвень прийнятностi загального вмiсту солей у водi коливаiться залежно вiд мiсцевих умов i сформованих звичок.
Питання про воду з низьким вмiстом солей також вiдкрите. Вважаiться, що така вода занадто прiсна i несмачна, хоча багато тисяч людей, що вживають зворотно-осмотичну воду, яка вiдрiзняiться дуже низьким вмiстом солей, навпаки вважають ii бiльш прийнятною.
Окремоi уваги заслуговуi величина мiнералiзацii з погляду вiдкладення осадiв i накипу в нагрiвальних приладах, парових котлах, побутових водогрiйних пристроях. У цьому випадку до води застосовуються спецiальнi вимоги, i чим менше рiвень мiнералiзацii (особливо вмiст солей твердостi), тим краще.

Твердiстю називають властивiсть води, обумовлену наявнiстю в нiй розчинних солей кальцiю i магнiю. Поняття твердостi води в основному визначаiться вмiстом катiонiв кальцiю (Са²⁺) i магнiю (Mg²⁺). Хоча, усi двовалентнi катiони в тiй чи iншiй мiрi впливають на твердiсть. Вони взаiмодiють з анiонами, утворюючи сполуки (солi твердостi), здатнi випадати в осад. Одновалентнi катiони (наприклад, натрiй Nа⁺) такоi властивостi не мають.
У таблицi наведенi основнi катiони металiв, що викликають твердiсть, i головнi анiони, з якими вони асоцiюються.

Катiони	Анiони
Кальцiй (Са2+) Магнiй (Мg2+) Стронцiй (Sг2+) Залiзо (Fе2+) Марганець (Мп2+)	Сульфат (S042-) Гiдрокарбонат (НСО3-) Хлорид (Сi-) Нiтрат (NО3-) Силiкат (Si32-)

На практицi стронцiй, залiзо i марганець мають на твердiсть настiльки невеликий вплив, що ними, як правило, нехтують. Алюмiнiй (А1³⁺) i тривалентне залiзо (Fе³⁺) також впливають на твердiсть, але при рiвнях рН, що зустрiчаються в природних водах, iхня розчиннiсть i, вiдповiдно, "внесок" у твердiсть мiзернi. Аналогiчно не враховуiться i незначний вплив барiю (Ва²⁺).
Розрiзняють такi види твердостi.
Загальна твердiсть. Визначаiться сумарною концентрацiiю iонiв кальцiю i магнiю i являi собою суму карбонатноi (тимчасовий) i некарбонатноi (постiйноi) твердостi.
Карбонатна твердiсть. Обумовлена наявнiстю у водi гiдрокарбонатiв i карбонатiв (при рН>8,3) кальцiю i магнiю. Даний тип твердостi майже цiлком усуваiться при кип'ятiннi води i тому називаiться тимчасовою твердiстю. При нагрiваннi води гiдрокарбонати розпадаються з утворенням вугiльноi кислоти i випаданням в осад карбонату кальцiю i гiдроксиду магнiю.
Некарбонатна твердiсть. Обумовлена присутнiстю кальцiiвих i магнiiвих солей сильних кислот (сiрчаноi, азотноi, соляноi) i при кип'ятiннi не усуваiться (постiйна твердiсть).

Одиницi вимiрювання.
У свiтовiй практицi використовуiться кiлька одиниць вимiрювання твердостi, усi вони певним чином спiввiдносяться один з одним. В Украiнi Держстандартом одиницею твердостi води прийнято моль на кубiчний метр (моль/м³), що вiдповiдаi масовiй концентрацii еквiвалентiв iонiв кальцiю (1/2 Са²⁺) 20,04 г/м³ i iонiв магнiю (1/2Мg²⁺) 12,153 г/м³. Числове значення твердостi, виражене в молях на кубiчний метрi дорiвнюi числовому значенню твердостi, вираженому в мiлiграм-еквiвалентах на лiтр (чи кубiчний дециметр), тобто
1 моль/м³ = 1 ммоль/л = 1 мг-екв/л = 1 мг-екв/дм³.
Крiм того, у зарубiжних краiнах широко використовуються такi одиницi твердостi, як нiмецький градус (d°), французький градус (t^o), американський градус та ррm СаСО₃. Спiввiдношення цих одиниць подано в таблицi:

Моль/мЗ (мг-екв/л)	Нiмецький градус (d°)	Французький градус (to)	Американський градус	ррm (мг/л) СаСОз
1,000	2,804	5,005	50,050	50,050

Примiтка.
Один нiмецький градус вiдповiдаi 10 мг/л СаО або 17.86'мг/л СаСОз у водi.
Один французький градус вiдповiдаi 10 мг/л СаСОз у водi.
Один американський градус вiдповiдаi 1 мг/л СаСОз у водi.

Походження твердостi.
iони кальцiю (Са²⁺) i магнiю (Мg²⁺), а також iнших лужноземельних металiв, що обумовлюють твердiсть, присутнi у всiх мiнералiзованих водах. iхнiм джерелом i природнi поклади вапнякiв, гiпсу i доломiтiв. iони кальцiю i магнiю надходять у воду в результатi взаiмодii розчиненого дiоксиду вуглецю з мiнералами i пiд час iнших процесiв розчинення i хiмiчного вивiтрювання гiрських порiд. Джерелом цих iонiв можуть бути також мiкробiологiчнi процеси, що протiкають у грунтах на площi водозбору, у донних вiдкладеннях, а також стiчнi води рiзних пiдприiмств.
Твердiсть води коливаiться в широких межах i iснуi безлiч типiв класифiкацiй води за ступенем ii твердостi. Нижче в таблицi наведенi чотири приклади класифiкацii.

Твердiсть води мг-екв/л	1	2	3	4
0-1,5		Дуже м'яка (0-1,5 мг-екв/л)	М'яка (0-1.6 мг-екв/л)	М'яка (0-1,5 мг-екв/л)
1,5-1,6
1,6-2,4 2,4-3,0	М'яка (0-4 мг-екв/л)	М'яка (1,5-3,0 мг-екв/л)	Середньоi твердостi (1,6-2,4 мг-екв/л)	Помiрно тверда (1,5-3,0 мг-екв/л)
3,0-3,6		Помiрно тверда (3-6 мг-екв/л)	Досить тверда (2,4-3,6 мг-екв/л)
3,6-4,0			Тверда (3,6-6 мг-екв/л)	Тверда (3-6 мг-екв/л) 
4,0-6,0	Середньоi
6,0-8,0	твердостi (4-8 мг-екв/л)	Тверда
8,0-9	Тверда	(6-9 мг-екв/л)	Дуже тверда	Дуже тверда
9,0-12,0	(8-12 мг-екв/л)		(>6 мг-екв/л)	(>6 мг-екв/л)
Бiльше 12,0	Дуже тверда (>12 мг-екв/л)	Дуже тверда (>12 мг-екв/л)

1. Т.В. Гусiва, Я.П. Молчанова, Е.А. Заика, В.Н. Виниченко, Е.М. Аверочкин, "Гидрохимические показатели состояния окружающей средыi. Справочные материалыi", "Зколайн", 2000.
2. Фрог Б.Н., Левченко А.П. "Водоподготовка", Изд. МГУ, 1996.
3. Нiмецький iнститут стандартизацii (DIN 19643).
4. Агентство з охорони навколишнього середовища США (USEPA), 1986.

Звичайно в маломiнералiзованих водах переважаi (до 70%-80%) твердiсть, обумовлена iонами кальцiю (хоча в окремих випадках магнiiва твердiсть може досягати 50-60%). Зi збiльшенням ступеня мiнералiзацii води вмiст iонiв кальцiю (Са²⁺) швидко падаi i рiдко перевищуi 1 г/л. Вмiст же iонiв магнiю (Мg²⁺) у високомiнералiзованих водах може досягати декiлькох грамiв, а в солоних озерах - десяткiв грамiв на один лiтр води.
Загалом, твердiсть поверхневих вод, як правило, менше твердостi вод пiдземних. Твердiсть поверхневих вод пiддасться помiтним сезонним коливанням, досягаючи звичайно найбiльшого значення наприкiнцi зими i найменшого в перiод паводка, коли рясно розбавляiться м'якою дощовою i талою водою. Морська й океанiчна вода мають дуже високу твердiсть (десятки i сотнi мг-екв/л).

Вплив твердостi на якiсть води.
Порiг смаку для iона кальцiю лежить (у перерахунку на мг-еквiвалент) у дiапазонi 2-6 мг-екв/л залежно вiд вiдповiдного анiона, а порiг смаку для магнiю i того нижче. У деяких випадках для споживачiв прийнятна вода з твердiстю вище 10 мг-екв/л. Висока твердiсть погiршуi органолептичнi властивостi води, додаючи iй гiркуватий смак i виявляi негативну дiю на органи травлення.
У матерiалах WНО говориться про те, що хоча ряд дослiджень i виявив зворотну залежнiсть мiж твердiстю питноi води i серцево-судинними захворюваннями, наявнi данi не достатнi для висновку про причинний характер цього зв'язку. Аналогiчно однозначно не доведено, що м'яка вода викликаi негативний ефект на баланс мiнеральних речовин в органiзмi людини.
Разом з тим, залежно вiд рН i лужностi, вода з твердiстю вище 4 мг-екв/л може викликати в розподiльнiй системi вiдкладення шлакiв i накипу (карбонату кальцiю), особливо при нагрiваннi. Саме тому нормами Котлонагляду вводяться дуже високi вимоги до значення твердостi води, використовуваноi для живлення котлiв (0,05-0,1 мг-екв/л).
Крiм того, при взаiмодii солей твердостi з мийними речовинами (мило, пральнi порошки, шампунi) вiдбуваiться утворення "мильних шлакiв" у виглядi пiни. Це приводить не тiльки до перевитрати мийних засобiв, але маi й iншi негативнi наслiдки: така пiна пiсля висихання залишаiться у виглядi нальоту на сантехнiцi, бiлизнi, людськiй шкiрi, на волоссi (неприiмне почуття "твердого" волосся добре вiдоме багатьом).
Найбiльшим негативним впливом цих шлакiв на людину i те, що вони руйнують природну жирову плiвку, якою завжди покрита нормальна шкiра i забивають ii пори. Ознакою такого негативного впливу i характерний "скрип" чисто вимитоi шкiри чи волосся. Виявляiться, що почуття "милкостi" пiсля користування м'якою водою, яке викликаi в декого подразнення, i ознакою того, що захисна жирова плiвка на шкiрi цiла i непошкоджсна. Саме вона i сковзаi. У противному випадку, приходиться витрачатися на засоби для вiдновлення захисту шкiри.

М'яка вода з твердiстю менше 2 мг-екв/л маi низьку буферну iмнiсть (лужнiсть) i може, залежно вiд рiвня рН i низки iнших чинникiв, виявляти пiдвищений корозiйний вплив на водопровiднi труби. Тому в рядi застосувань (особливо в теплотехнiцi) iнодi приходиться проводити спецiальну обробку води з метою досягнення оптимального спiввiдношення мiж твердiстю води i ii корозiйною активнiстю.

Окислюванiсть - це величина, що характеризуi вмiст у водi органiчних i мiнеральних речовин, що за певних умов окисляються. Виражаiться цей параметр у мiлiграмах кисню, якi витрачено на окислювання речовин, що мiстяться в 1 л води.
Розрiзняють кiлька видiв окислюваностi води: перманганатну, бiхроматну, йодатну, церiiву. Найбiльш високий ступiнь окислювання досягаiться бiхроматним та йодатним методами.
У практицi водоочищення для природних малозабруднених вод визначають перманганатну окислюванiсть, а в бiльш забруднених водах - як правило, бiхроматну окислюванiсть (називану також ХСК - "хiмiчне споживання кисню").
Окислюванiсть i дуже зручним комплексним параметром, що дозволяi оцiнити загальне забруднення води органiчними речовинами.
Органiчнi речовини, що знаходяться у водi дуже рiзноманiтнi за своiю природою i хiмiчними властивостями. iхнiй склад формуiться як пiд впливом внутрiшньоводоймових бiохiмiчних процесiв, так i за рахунок надходження поверхневих i пiдземних вод, атмосферних опадiв, промислових i господарсько-побутових стiчних вод.
Величина окислюваностi природних вод може варiюватися в широких межах вiд часток мiлiграмiв до десяткiв мiлiграмiв О₂ на 1 лiтр води. Поверхневi води мають бiльш високу окислюванiсть (а значить i бiльш "багатi" органiкою) у порiвняннi з пiдземними. Так, гiрськi рiчки й озера характеризуються окислюванiстю 2-3 мг О₂/л, рiчки рiвниннi - 5-12 мг О; /л, рiчки з болотним живленням - десятки мiлiграмiв на 1 л. Пiдземнi ж води мають у середньому окислюванiсть на рiвнi вiд сотих до десятих часток мiлiграма кисню на 1 л (виключення складають води в районах нафтогазових родовищ, торф'янникiв, у сильно заболочених мiсцевостях).

Бiхроматна окислюванiсть.

У водоймах i водотоках, пiдданих сильному впливу господарськоi дiяльностi людини, бiхроматну окислюванiсть (ХСК) використовують як мiру вмiсту органiчноi речовини в пробi води. Таким чином ХСК застосовують для характеристики стану водотокiв i водойм, надходження побутових i промислових стiчних вод (у тому числi i ступеня iхнього очищення), а також поверхневого стоку.
Вiдповiдно до вимог до складу i властивостей води водойм у пунктах питного водокористування величина ХСК не повинна перевищувати 15 мгО₂/л.

Електропровiднiсть - це чисельне вираження здатностi водного розчину проводити електричний струм. Електрична провiднiсть природноi води залежить в основному вiд ступеня мiнералiзацii (концентрацii розчинених мiнеральних солей) i температури. Завдяки цiй залежностi за величиною електропровiдностi води можна з певним ступенем похибки говорити про мiнералiзацiю води. Такий принцип вимiрювання використовуiться, зокрема, у досить розповсюджених приладах оперативного вимiрювання загального вмiсту солей (так званих ТDS-метрах).
Справа в тому, що природнi води i розчинами сумiшей сильних i слабких електролiтiв. Мiнеральну частину води складають переважно iони натрiю (Nа⁺), калiю (К⁺), кальцiю (Са²⁺), хлору (Сl^-), сульфату (SО^2-), гiдрокарбонату (НСОз^-). Цими iонами й обумовлюiться в основному електропровiднiсть природних вод. Присутнiсть же iнших iонiв, наприклад, тривалентного i двовалентного залiза (Fе³⁺ i Fе²⁺), марганцю (Мn²⁺), алюмiнiю (Аi³⁺), нiтрату (NOз^-), НРO₄ ^- Н₂Р0₄^- i т.iн., не настiльки сильно впливаi на електропровiднiсть (звичайно за умови, що цi iони не мiстяться у водi в значних кiлькостях, як наприклад, це може бути у виробничiй чи господарсько-побутовiй стiчнiй водi).
Похибки ж вимiрювання виникають через неоднакову питому електропровiднiсть розчинiв рiзних солей, а також через пiдвищення електропровiдностi зi збiльшенням температури. Однак, сучасний рiвень технiки дозволяi мiнiмiзувати цi похибки, завдяки заздалегiдь розрахованим i занесеним в пам'ять приладу залежностям.
Електропровiднiсть не нормуiться, але величина 2000 мкС/см приблизно вiдповiдаi загальнiй мiнералiзацii в 1000 мг/л.

Температура - найважливiший чинник, що впливаi на фiзичнi, хiмiчнi, бiохiмiчнi i бiологiчнi процеси, якi вiдбуваються у водi. Вiд температури води в значнiй мiрi залежать кисневий режим, iнтенсивнiсть окислювально-вiдновлювальних процесiв, активнiсть мiкрофлори i т.iн. Температура води також може вплинути i на продуктивнiсть систем очищення води. Наприклад, продуктивнiсть систем зворотного осмосу дуже iстотно залежить вiд температури води, що надходить на мембрану. Тому фактор температури враховуiться в багатьох розрахунках при побудовi систем очищення води.
Спецiальних норм, що визначають температуру води, крiм iС (<25°С), нiхто не вводить. У рекомендацiях WНО сказано лише, що температура води "повинна бути прийнятною". Говорити ж про деякi норми практично безглуздо, тому що в силу природних причин середньорiчна температура води в рiзних районах краiни не може бути однаковою i намагатися привести ii до деякого загального знаменника як мiнiмум не виправдано економiчно.
З погляду споживчих якостей, холодна вода, як правило, бiльш приiмна на смак. Висока ж температура води не тiльки прискорюi рiст мiкроорганiзмiв, але i може збiльшити проблеми, пов'язанi з присмаком, запахом, кольоровiстю, корозiiю.

Кислотнiстю називають вмiст у водi речовин, здатних вступати в реакцiю з гiдроксид-iонами (ОН^-). Кислотнiсть води визначаiться еквiвалентною кiлькiстю гiдроксиду, потрiбного для реакцii.
У звичайних природних водах кислотнiсть у бiльшостi випадкiв залежить тiльки вiд вмiсту вiльного дiоксиду вуглецю. Природну частину кислотностi створюють також гумiновi та iншi слабкi органiчнi кислоти i катiони слабких основ (iони амонiю, залiза, алюмiнiю, органiчних основ). У цих випадках рН води не буваi нижче 4,5.
У забруднених водоймах може мiститися велика кiлькiсть сильних кислот чи iхнiх солей за рахунок скидання промислових стiчних вод. У цих випадках рН може бути нижче 4,5. Частина загальноi кислотностi, що знижуi рН до величин < 4,5, називаiться вiльною.

Пiд лужнiстю природних чи очищених вод розумiють здатнiсть деяких iхнiх компонентiв зв'язувати еквiвалентну кiлькiсть сильних кислот. Цей параметр також часто називають буферною iмнiстю води, маючи на увазi здатнiсть води нейтралiзувати корозiйний вплив кислот.
Пiд загальною лужнiстю маiться на увазi сума гiдроксильних iонiв, що мiстяться у водi, (ОН^-) i анiонiв слабких кислот (карбонатiв, гiдрокарбонатiв, силiкатiв, боратiв, сульфiтiв, гiдросульфiтiв, сульфiдiв, гiдросульфiдiв, анiонiв гумiнових кислот, фосфатiв), якi у свою чергу, гiдролiзуючись, утворять гiдроксильнi iони. Оскiльки в бiльшостi природних вод переважають карбонати, то звичайно розрiзняють лише гiдрокарбонатну i карбонатну лужнiсть. У рiдких випадках при рН>8,5 виникаi гiдратна лужнiсть.
Лужнiсть визначаiться кiлькiстю сильноi кислоти, потрiбноi для нейтралiзацii 1 л води. Лужнiсть бiльшостi природних вод визначаiться тiльки гiдрокарбонатами кальцiю i магнiю, рН цих вод не перевищуi 8,3.
Визначення лужностi корисно при дозуваннi хiмiчних речовин, потрiбних пiд час оброблення вод для водопостачання. Разом зi значеннями рН, лужнiсть води використовуiться для розрахунку вмiсту карбонатiв i балансу вугiльноi кислоти у водi.

До числа органолептичних показникiв вiдносяться тi параметри якостi води, що визначають ii споживчi властивостi, тобто тi властивостi, що безпосередньо впливають на органи почуттiв людини (нюх, дотик, зiр). Найбiльш значимi з цих параметрiв - смак i запах - не пiддаються формальному вимiру, тому iхнi визначення проводится експертним шляхом. Робота експертiв, що дають оцiнку органолептичним властивостям води, багато в чому подiбна до роботи дегустаторiв вишуканих напоiв, тому що вони повиннi вловлювати найменшi вiдтiнки смаку i запаху.

Показник	Одиницi вимiрювання	ГОСТ 2874-82	ДсанПiН Украiни	ДсанПiН Росii	WНО	USEPA	iС
Запах	бал	2	2	2	-*	**	-
Присмак	бал	2	2	2	-	**	**
Кольоровiсть	градус Рi-Со шкали	20	20 (35)	20	15	15	20
Каламутнiсть	ЕМФ (по формазину) мг/л (по каолiну)	- 1,5	- 0,5 (1,5)	2,6 1,5	5 (1) -	0,5-1 -	4 -
Прозорiсть	см	-	-	-	-	-	-

* тире означаi, що даний параметр не нормуiться .
** величина нормуiться, але одиницi вимiрювання не приводяться до прийнятих в Украiнi.

Прозорiсть (чи свiтлопропускання) природних вод обумовлена iхнiм кольором i каламутнiстю, тобто вмiстом у них рiзних пофарбованих i зважених органiчних i мiнеральних речовин.
Воду залежно вiд ступеня прозоростi умовно пiдроздiляють на прозору, слабоопалесцентну, опалесцентну, злегка каламутну, каламутну, сильно каламутну. Мiрою прозоростi служить висота стовпа води, при якiй можна спостерiгати бiлу пластину визначених розмiрiв, що опускаiться у водойму (диск Секки), або розрiзняти на бiлому паперi шрифт визначеного розмiру i типу (як правило, шрифт середньоi жирностi висотою 3,5 мм). Результати виражаються в сантиметрах з вказiвкою способу вимiрювання.
Ослаблення в мутнiй водi iнтенсивностi свiтла з глибиною приводить до бiльшого поглинання сонячноi енергii поблизу поверхнi. Поява бiльш теплоi води на поверхнi зменшуi перенесення кисню з повiтря у воду, знижуi густину води, стабiлiзуi стратифiкацiю. Зменшення потоку свiтла також знижуi ефективнiсть фотосинтезу i бiологiчну продуктивнiсть водойми.
Визначення прозоростi води - обов'язковий компонент проiрам спостережень за станом водних об'iктiв. Збiльшення кiлькостi грубодисперсних домiшок i мутностi характерно для забруднених i евтрофних (низинних стоячих, що знаходяться в першiй стадii заболочування) водойм.

Видiлення й iдентифiкацiя окремих патогенних (хвороботворних) мiкроорганiзмiв у водi - завдання складне i дороге. Практично для кожного типу мiкроорганiзмiв, якi живуть у водi, використовуiться власна методика iдентифiкацii, як правило, довготривала.
Але iз-за великоi рiзноманiтностi мiкроорганiзмiв у водi, специфiчнi тести на окремi патогеннi органiзми не застосовнi для рутинного аналiзу мiкробiологiчноi якостi води, для якого потрiбний швидкий, простiй i за можливостi iдиний тест. З практичноi точки зору набагато важливiше часто i швидко провести один загальний тест, нiж рiдко, але цiлу серiю специфiчних тестiв по окремих органiзмах.
Така iдеологiя припускаi пошук деяких iндикаторних органiзмiв, спостереження за якими дозволяi контролювати мiкробiологiчне забруднення води. Вони повиннi задовольняти таким умовам:

• легко виявлятися й iдентифiкуватися;
• мати подiбну з патогенними органiзмами природу;
• бути присутнiми у водi в набагато бiльших кiлькостях, нiж патогеннi органiзми;
• мати життiстiйкiсть таку ж або кращу, нiж у патогенних органiзмiв;
• самим бути не патогенними.

i такi органiзми були знайденi. Тому що мiкробiологiчне забруднення води вiдбуваiться в бiльшостi випадкiв за рахунок фекальних стiчних вод, то як iндикаторнi органiзми була видiлена невелика група непатогенних бактерiй (точнiше умовно непатогенних, тому що за певних умов вони теж здатнi викликати в людини захворювання), що також мiстяться у фекальних видiленнях людини i тварин. До числа цих мiкроорганiзмiв вiдносяться фекальнi стрептококи, колiформнi бактерii i сульфiтредукуючi клостридii. Усi цi мiкроорганiзми вiдносно легко видiляються й iдентифiкуються, тому можуть служити надiйним iндикатором фекального забруднення води.
Цi три групи бактерiй здатнi виживати у водi протягом рiзних перiодiв часу.
Фекальнi стрептококи живуть у водi нетривалий час, тому iхня присутнiсть у водi свiдчить про недавнi забруднення.
Колiформнi бактерii живуть у водi протягом декiлькох тижнiв i iх найлегше iдентифiкувати, що обумовило iхнi широке застосування як основного iндикаторного органiзму.
Однак iснуi цiлий ряд мiкроорганiзмiв, бiльш стiйких до дезинфекцii (хлорування, ультрафiолетове опромiнення i т.iн.). Якщо i обгрунтована пiдозра на iхню наявнiсть у водi, то вiдсутнiсть фекальних стрептококiв i колiформних бактерiй не i гарантiiю бактерiологiчноi безпеки води. У цьому випадку застосовують такi iндикаторнi органiзми, як сульфiтредукуючi клостридii, якi можуть iснувати у водi необмежений час. З одного боку, iхня наявнiсть у водi (за вiдсутностi фекальних стрептококiв чи колiформних бактерiй) свiдчить про досить давнi забруднення. Тому тест на клостридii особливо корисний у разi перевiрки води з вiдкритих водойм або резервуарiв. З iншого боку, наявнiсть у водi сульфiтредукуючих клостридiй дозволяi судити про ймовiрнiсть перебування у водi органiзмiв, стiйких до знезаражування (деякi найпростiшi, наприклад Giаidiа i Сrурtоsроridiит). Особливо стiйкi до зовнiшнiх факторiв спори сульфiтредукуючих клостридiй, що й дозволяi використовувати iх як iндикаторний органiзм. Для бiльш точноi iндикацii наявностi у водi найпростiших в Украiнi i Росii застосовують також тест на цисти лямблiй. Як iндикаторний органiзм для ентеровiрусiв ( кишкових вiрусiв людини) використовуються колiфаги.
Слiд вiдзначити, що пошук у водi патогенноi флори за iндикаторними органiзмами i непрямим. Тобто, якщо виявлена наявнiсть iндикаторних органiзмiв, то слiд припускати наявнiсть у водi i патогенних агентiв. Саме тому в бiльшостi випадкiв нормативи вимагають повноi вiдсутностi у водi iндикаторних органiзмiв. Однак найбiльш повну картину може дати тiльки комплексне дослiдження за декiлькома бiологiчними параметрами, а також, у випадку обгрунтованих пiдозр, i за окремими специфiчними мiкроорганiзмами.

Показник	Одиницi вимiрювання	WHO	USEPA	iС	ДсанПiН Росii	ДсанПiН Украiни	ГОСТ 2674-82
Загальне мiкробне число	CFU*	-	500	10(при22°С) 100(при37°С)	50	100	100
Загальнi колiформнi бактерii	к-сть у 100 мл	Вiдсутнiсть	5%'	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть	З2	З2
Термостабiльнi колiформнi бактерii	к-сть у 100 мл	Вiдсутнiсть	-	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть
Фекальнi стрептококи	к-сть у 100 мл	-	-	Вiдсутнiсть
Колiфаги	БУО** у 100мл	-	-	-	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть
Спори клостридiй	у 20 мл	-	-	< 1	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть
Цисти лямблiй	у 50 мл	-	Вiдсутнiсть	-	Вiдсутнiсть	Вiдсутнiсть

" Кiлькiсть колонiй, що утворюють бактерii
** Бляшкоугворювальнi одиницi
¹ Наявнiсть колiформних бактерiй допускаiться не бiльше, нiж у 5% проб, узятих за мiсяць. iiри кiлькостi проб за мiсяць менше 40 наявнiсть колiформних бактерiй не допускаiться. Усi проби, в яких виявленi колiформнi бактерii, потрiбно перевiрити на наявнiсть термостабiльних колiформних бактерiй. Присутнiсть останнiх не допускаiться.
² Кiлькiсть у 1 л води, що дослiджуiться (iндекс БГКП).

Загальне мiкробне число.

У зв'язку з тим, що визначення патогенних бактерiй пiд час бiологiчного аналiзу води i непростим i трудомiстким завданням, як критерiй бактерiологiчного забруднення використовують пiдрахунок загального числа колонiй, що утворюють бактерii (Соlопу Fоrтiпg Uпits - CFU) у 1 мл води. Отримане значення називають загальним мiкробним числом.
В основному для видiлення бактерiй i пiдрахунку загального мiкробного числа використовують метод фiльтрацii через мембрану.
При цьому методi визначена кiлькiсть води пропускаiться через спецiальну мембрану з розмiром пор порядку 0,45 мкм. У результатi, на поверхнi мембрани залишаються всi бактерii, що знаходяться у водi. Пiсля чого мембрану з бактерiями помiщають на визначений час у спецiальне живильне середовище при температурi 30-37 °С.
За цей перiод, називаний iнкубацiйним, бактерii одержують можливiсть розмножитися й утворити добре помiтнi колонii, якi вже легко пiддаються пiдрахунку.
У зв'язку з тим, що такий метод передбачаi тiльки визначення загального числа колонiй, якi утворюють бактерiй рiзних типiв, за його результатами не можна однозначно судити про присутнiсть у водi патогенних мiкробiв. Однак високе мiкробне число свiдчить про загальне бактерiологiчне забруднення води i про високу ймовiрнiсть наявностi патогенних органiзмiв.

Вплив iонiзуючоi радiацii на людину обумовлено як природними, так i штучними джерелами випромiнювання. За даними Наукового Комiтету ООН з впливу атомноi радiацii бiльше 98% дози радiацii, одержуваноi населенням, обумовлено природними джерелами i лише дуже невелика частка дози приходиться на атомну енергетику, випробування ядерноi зброi й iншi штучнi джерела.
Основне надходження радiоактивних елементiв в органiзм людини вiдбуваiться при диханнi та з iжею. Внесок питноi води в загальну дозу опромiнення дуже невеликий, тому що природнi радiоактивнi iзотопи (продукти розпаду урану i торiю) з устрiчаються в нiй у дуже незначних кiлькостях.
Проте WНО встановила ряд показникiв радiологiчноi якостi води, на якi й орiiнтуються краiни, приймаючи нацiональнi норми якостi води (використовуючи при цьому i своi додатковi показники). Саме цi данi i поданi в таблицi.
Звертаiмо увагу, що в таблицi поданi значення, що регламентують радiологiчну якiсть тiльки води. Для радiацii в цiлому iснують iншi норми.

Показник	Одиницi вимiрювання	ГОСТ 2874-82	ДсанПiН Украiни	ДсанПiН Росii	WНО	USEPA	iС
Загальна α-радiоактивнiсть	Бк/л	-	0,1'	0,1'	0,1'	0.5552	-
Загальна β-радiоактивнiсть	Бк/л	-	1,0'	1,0'	1,0'	-	-
Радiй-226 i Радiй-228 сумарно	Бк/л	-	-	-	-	0,1852	-
Приведена ефективна доза	мЗв/рiк	-	-	-	-	0,043	0,14
Тритiй	Бк/л	-	-	-	-	-	1005

¹ У разi перевищення цих значень проводиться докладний поелементний радiохiмiчний аналiз.
² У перерахунку з рСi/1 (пiкоКюрi на лiтр) у Бк/л (Беккерель на лiтр) - (1 Ки=3,7*10¹⁰ Бк).
³ У перерахунку з mRem/уеаг. У нормах USEPA маiться на увазi не загальна доза, а тiльки сумарно вiд джерел β-частинок i фотонiв. Вiднесена в цю графу в силу своii фiзичноi сутi (тобто доза, а не радiоактивнiсть), що ясно з одиницi вимiру .
⁴ iндикаторний параметр, вiдповiдно до Директиви iС 98/93/ЕС вiд 1998 р. Не включаi тритiй, калiй-40, радон i продукти розпаду радону.
⁵ iндикаторний параметр, вiдповiдно до Директиви iС 98/93/ЕС вiд 1998 р.

α (альфа)-радiоактивнiсть (альфа-випромiнювання) - являi собою потiк альфа-частинок, що випускаються пiд час радiоактивного розпаду елементiв, що важчi за свинець, або утворюються пiд час ядерних реакцiй.
Альфа-частинка фактично i ядром гелiю, що складаiться з двох протонiв i двох нейтронiв. Маi статичний електричний заряд рiвний +2, ii масове число 4.
Альфа-випромiнювання маi малу проникну здатнiсть (усього кiлька сантиметрiв у повiтрi i десятки мiкронiв у бiологiчнiй тканинi). Потiк альфа-частинок легко зупинити навiть листом паперу. Навiть тi з них, якi мають найбiльшу енергiю, не можуть проникнути крiзь верхнi шари клiток шкiри. Однак альфа-випромiнювання набагато небезпечнiше, коли джерело альфа-частинок потрапляi в органiзм.
Нижче наведенi основнi альфа-випромiнювачi i вiдповiднi ефективнi дози, якi може одержати людина за рiк вживання води, що мiстить кожний з цих альфа-радiонуклiдiв з рiвнем радiоактивностi 0,1 Бк/л.
З таблицi видно, що тiльки у випадку торiю-232, при його вмiстi у водi на рiвнi альфа-активностi в 0,1 Бк/л буде перевищена доза в 0,1 мiлiзиверт (мЗв) за рiк, яка вважаiться безпечною .
Тому що торiй-232 звичайно складаi лише малу частку загальноi альфа- радiоактивностi, то Всесвiтня Органiзацiя охорони здоров'я вважаi можливим рекомендувати величину 0,1 Бк/л як граничне значення загальноi альфа-активностi для цiлей рутинного контролю радiологiчноi безпеки води.

Альфа-випромiнювачi

Радiонуклiд	Рiчна доза при рiвнi радiоактивностi 0,1 Бк/л, мЗв
Полонiй-210	0,045
Радiй-224	0,006
Радiй-226	0.016
Торiй-232	0,130
Уран-234	0,003
Уран-238	0,003
Плутонiй-239	0,04

 

β (бета)-радiоактивнiсть (бета-випромiнювання) i потiк часток з масою, рiвноi 1/1837 маси протона, що утворяться при бета-розпадi рiзних елементiв вiд самих легких (нейтрон) до найважчих (радiй-228).
Негативно заряджена бета-частинка фактично i електроном, позитивно заряджена - позитроном.
Бета-випромiнювання маi бiльшу проникну здатнiсть у порiвняннi з альфа- випромiнюванням, але все одно воно може бути зупинене порiвняно тонким (кiлька сантиметрiв) шаром металу чи пластику.
Проте бета-випромiнювання може привести до опiкiв шкiри i дуже небезпечно, коли джерело бета-частинок попадаi усередину органiзму людини.
Нижче наведенi основнi бета-випромiнювачi i вiдповiднi ефективнi дози, якi може одержати людина за рiк вживання води, що мiстить кожний з цих бета-радiонуклiдiв з рiвнем радiоактивностi 1,0 Бк/л.

Бета-випромiнювачi

Радiонуклiд	Рiчна доза при рiвнi радiоактивностi 1,0 Бк/л, мЗв
Кобальт-60	0,005
Сгронцiй-89	0,003
Стронцiй-90	0,020
Йод-129	0,080
Йод-131	0,016
Цезiй-134	0,014
Цезiй-137	0,009
Свинець-210	0,95
Радiй-228	0,20

З таблицi видно, що тiльки для свинцю-210 i радiю-228 при iхньому вмiстi у водi на рiвнi бета-активностi в 1,0 Бк/л буде iстотно перевищена доза в 0,1 мiлiзiверт (мЗв) за рiк, яка вважаiться безпечною. Однак звичайний вмiст цих радiонуклiдiв у водi невеликий. Крiм того, пiдвищена концентрацiя названих iзотопiв, як правило, пов'язана з високими рiвнями вмiсту й iнших радiонуклiдiв. Це з великою ймовiрнiстю приводить до перевищення встановлених нормативiв i робить необхiдним проведення аналiзiв води на вмiст конкретних радiонуклiдiв.
Виходячи з вищесказаного. Всесвiтня Органiзацiя охорони здоров'я вважаi можливим рекомендувати величину 1,0 Бк/л як граничне значення загальноi бета-активностi для цiлей рутинного контролю радiологiчноi безпеки води.
У нормах Ц8ЕРА загальна бета-активнiсть задаiться не через активнiсть радiонуклiда (у Бк/л), а через приведену ефективну дозу опромiнення (у мЗв/рiк), викликаного бета-частинками i фотонами. Тому що коефiцiiнти перерахунку дози (Зв/Бк) для рiзних радiонуклiдiв рiзнi i наявнiсть того чи iншого iзотопу у водi важко прогнозувати, даний параметр не перерахований в одиницi радiоактивностi. Це i i причиною перемiщення даного параметра в графу "Приведена ефективна доза".

У таблицi наведено показники, якi характеризують граничнi концентрацii основних неорганiчних речовин, що впливають на якiсть води. За основу взятий перелiк, наведений у ДсанПiН Росii (СанПиН 2.1.4.559-96), як найбiльш повний. Тире означаi, що даний параметр не нормуiться.

Гранична концентрацiя, мг/л

<

Речовина	ГОСТ 2874-82	ДСанПiН Украiни	ДсанПiН Росii			WНО	USEPA	iС
			Норматив	Показник шкiдливостi	Клас небезпеки
Алюмiнiй (Аl)	0,5	0,2 (0,5)	0,5	с.-т.	2	0,2*	0,22	0,24
Азот амонiйний (NН3 i NH4+)	-	-	-	-	-	1.5*	-	0,54
Азбест (млн волокон на л)	-	-	-	-	-	-	7,0'	-
Барiй (Ва)	-	0,1	0,1	с.-т.	2	0,7	2,0'	0,1е
Берилiй (Ве)	0,0002	-	0,0002	с.-т.	1	-	0,004'	-
Бор (В)	-	-	0,5	с.-т.	2	0,3	-	1,0а
Ванадiй (V)	-	-	0,1	с.-т.	3	-	-	-
Вiсмут (Вi)	-	-	0,1	с.-т.	2	-	-	-
Вольфрам (W)	-	-	0,05	с.-т.	2	-	-	-
iвропiй (Eu)	-	-	0,3	орг.прис.	4	-	-	-
Залiзо (Ре)	0,3	0,3	0,3	орг.	3	0,3*	0,32	0,24
Кадмiй (Сd)	-	-	0,001	с.-т.	2	0,003	0,005'	0,0053
Калiй (К)	-	-	-	-	-	-	-	12,05
Кальцiй (Са)	-	-	-	-	-	-	-	100,0е
Кобальт(Со)	-	-	0,1	с,-т,	2	-	-	-
Кремнiй (Si)	-	-	10,0	с.-т.	2	-	-	-
Лiтiй (Li)	-	-	0,03	с.-т.	2	-	-	-
Магнiй (Мg)	-	-	-	-	-	-	-	50,05
Марганець (Мn)	0,1	0,1	0,1	орг.	3	0,5(0,1*)	0,052	0,05"
Мiдь (Сu)	1,0	1,0	1,0	орг.	3	2,0(1,0*)	1,0'-1,3'	2,03
Молiбден (Мо)	0,25	-	0,25	с.-т.	2	0,07	-	-
Миш'як (Аз)	0,05	0,01	0,05	с.-т.	2	0,01	0,05'	0,013
Натрiй (Nа)	-	-	200,0	с.-т.	2	200,0*	-	200,04
Нiкель (Ni)	-	0,1	0,1	с.-т.	3	0,02	-	0,023
Нiобiй (Nb)	-	-	0,01	с.-т.	2	-	-	-
Нiтрати (NOз)	45,0	45,0	45,0	орг.	3	50,0	44,0' **	50,03
Нiтрити (NO2)	-	-	3,0	орг.	2	3,0	3,3' **	0,53
Ртуть (Нg)	-	-	0,0005	с.-т.	1	0,001	0,002'	0,001а
Рубiдiй (Rb)	-	-	0,1	с.-т.	2	-	-	-
Самарiй (Sm)	-	-	0,024	с.-т.	2	-	-	-
Свинець (Рb)	0,03	0,01	0,03	с.-т.	2	0,01	0,015'	0,013
Селен(Sе)	0,001	0,01	0,01	с.-т.	2	0,01	0,05'	0.013
Срiбло (Аg)	-	-	0,05	с.-т.	2	-	0.12	0,01''
Сiрководень (Н2S)	-		0,03	орг. зап.	4	0,05*	-	ио7
Стронцiй (Sr)	7,0		7,0	с.-т.	2	-	-	-
Сульфати (SO42-')	500,0	250 (500)	500,0	орг.	4	250,0*	250,02	250,0"
Сурма (Sb)	-	-	0,05	с.-т.	2	0,005	0,006'	0.0053
Талiй (Тl)	-	-	0,0001	с.-т.	. 2	-	0,002'	-
Телур (Те)	-	-	0,01	с.-т.	2	-	-	-
Фосфор (Р)	-	-	0,0001	с.т.	1	-	-	-
Фториди (F-)	0,7-1,5	1,5	1,5	с.-т.	2	1.5	2,02-4,01	1,53
Хлор, у тому числi: залишковий вiльний залишковий зв'язаний	0,3-0,5 0,8-1,2	0,3-0,5 0,8-1,2	0,3-0,5 0,6-1,2	орг. орг.	3 3	0,5-5,0*	-	-
Хлориди (СГ)	350,0	250 (350)	350,0	орг.	4	250,0	250,02	250,04
Хром (Сr3+)	-	-	0,5	с.-т.	3	-	0,1' (всього)	-
Хром (Cr6+)	-	-	0,05	с.-т.	3	0,05		0,053
Цiанiди (СN-)	-	-	0,035	с.-т.	2	0,07	0,2'	0,053
Цинк (Zп)	5,0	-	5,0	орг.	3	3,0*	5,02	5,08

* межа за органолептикою i споживчими якостями води.
*" у перерахунку на нiтрати i нiтрити вiдповiдно.
' Обов'язковi для дотримання параметри, встановленi основним стандартом США.
² Даний параметр установлений так званим "додатковим стандартом" США, що носить рекомендацiйний характер.
³ Обов'язковий для дотримання параметр вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998 р.
⁴ iндикаторний параметр вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998 р.
⁵ Обов'язковий для дотримання параметр вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 80/778/ЕС вiд 1980р.
⁶ Рекомендований рiвень вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 80/778/ЕС вiд 1980 р. (наведено тiльки для елементiв, для яких не встановлена гранично допустима концентрацiя. Зазначено максимальнi значення, допустимi в точцi користування.
⁷ UO (Undetectable Organoleptically) - не повинен виявлятися органолептичне (на смак i залах), вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi .води..." 80/778/ЕС вiд 1980 р.

У таблицi наведено показники, якi характеризують граничнi концентрацii основних природних i штучних органiчних речовин, що впливають на якiсть води. В окрему таблицю (для зручностi користування) видiленi пестициди. За основу взятий перелiк, наведений у "Посiбнику з якостi питноi води" WНО. У таблицю ввiйшов також ряд органiчних речовин, не регульованих WНО, але нормованих росiйськими та американськими нормами.
Величини нормуються в мiкрограмах на лiтр води. Тире означаi, що даний параметр не нормуiться.

Гранична концентрацiя органiчних речовин, мкг/л
Речовина	WHO	USEPA	iС	ДсанПiН Росii
				Норматив	Показник шкiдливостi	Клас небезпеки
Хлорованi алкани
Чотирихлористий вуглець	2	5	-	6	с.-т.	2
Дихлорметан	20	5	-	7.5	орг.зап.	3
1,1-дихлоретан	-	-	-	-
1,2-дихлоретан	30	5	3	-
1,1,1-трихлоретан	2000	200	-	10000	с.-т.	2
1,1,2-трихлоретан	-	5	-	-
Хлорованi етилени
Вiнiлхлорид	5	5	0,5	50	с.-т.	2
1,1 -дихлоретилен	ЗО	7	-	-
1,2-дихлоретилен	50	170'	-	-
Трихлоретилен	70	5	102	-
Тетрахлоретилен	40	5	102	-
Ароматичнi вуглеводнi
Бензол	10	5	-	10	с.-т.	2
Толуол	700	1000	-	500	орг.зап.	4
Ксилоли	500	10000	-	50	орг.зап.	3
Етилбензол	300	700	-	10	орг.смак	4
Стирол	20	100	-	100	орг.зап.	3
Полiцикличнi ароматичнi вуглеводнi	-	-	0,|3	-
Бенз(а)пирен	0,7	0,2	0,01	0-5	с.-т.	1
Хлорованi бензоли
Монохлорбензол	300	100	-	20	с.-т.	3
1,2-дихлорбензол	1000	600	-	2	орг.зап.	3
1,3 дихлорбензол	-	-	-	-
1,4-дихлорбензол	300	-	-	-
Трихлорбензол	20	70	-	30	орг.зап.	3
iншi сполуки
Акролеiн	-	-	-	20	с.-т.	1
Ди(2-етилгексил)адипат	80	400	-	-
Ди(2-етилгексил)фталат	8	6	-	-
Акриламiд	0,5	ТТ5	-	10	с.-т.	2
Епiхлоргiдрин	0,4	ТТ5	0,1	10	с.-т.	2
Гексахлорбутадiiн	0,6	-	-	10	орг.зап.	3
Гексахлорииклопентадiен	-	50	-	1	орг.зап.	3
Етилендiамiн тетраоцтова кислота (ЕDТА)	200	-	-	-	-	-
Тринiтрилооцтова кислота	200	-	-	-
Поверхнево-активнi речовини (ПАР)	-	-	-	500	-'	-
Елементоорганiчнi сполуки					1
Дiалкилолово (сполуки)	-	-	-	. 24	с.-т,	2
Оксид трибутилолова	2	-	-	4	с.-т.	2
Бiс(трибутилолово)оксид	-	-	-	0,2	с.-т.	1
Тетраетилолово	-	-	-	0,2	с.-т.	1
Трибутилметакрилатолово	-	-	-	0,2	с.-т.	1
Тетраетилсвинець	-	-	-	вiдсут.	с.-т.	1

' Сумарно цис- i транс-1,2 -дихлоретилен. USEPA нормуi цi форми окремо. 70 мкг/л - цис-1,2-дихлоретилен i 100 мкг/л - транс-1,2-дихлоретилен.

2 Сумарно трихлоретилен i тетрахлоретилен вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води" 98/93/ЕС вiд 1998р.
³ Сума концентрацiй установлених речовин вiдповiдно до "Директиви про якоiть питноi води" 98/93/ЕС вiд 1998р. Це речовини - бенз(b)фторантрен, бенз(k)фторантрен, бенз(ghi)перилен, iндено(1,2,3-cd)пiрен.
⁴ За дiетилоловодихлоридом.
⁵ ТТ - Метод обробки (вiд англiйського Тгеаtment Тесhnique). У разi використання акриламiду i епiхлоргiдрину в системах питного водопостачання спiввiдношення залишкового вмiсту мономера i величини початкового дозування не повинно перевищувати таких значень: акриламiд = 0,05% при дозуваннi в iмг/л; епiхлоргiдрин = 0,01% при дозуваннi в 20 мг/л.

Гранична концентрацiя пестицидiв, мкг/л
Речовина	WHO	USEPA	iС	ДсанПiН Росii
				Норматив	Показник шкiдливостi	Клас небезпеки
Окремi пестициди1			0,12
Пестициди (загальний вмiст)5	-	-	0,53	-
Алахлор	20	2	-	-
Альдикарб	10	-	-	-
Альдрин/Дiельдрин	0,03	-	0,03	2	орг., прис.	3
Атразин	2	3	-	-
Бентазон	30	-	-	-
Карбофуран	5	40	-	-
Хлордан	0,2	2	-	-
Хлортолурон	30	-	-	-
ДДТ	2	-	-	2	с.-т.	1
1,2-дибром-З-хлорпропан	1	0,2	-	10	орг., зап.	3
2,4-Д	30	70	-	30	с.-т.	2
1,2-дихлоропропан	20	5	-	400	с.-т.	2
1,3-дихлоропропан	-	-	-	-
1,3-дихлоропропен	20	-	-	400	с.-т.	2
Етилендибромiд	-	0,05	-
Гептахлор i гептахлорепоксид	0,03	0,64	0,03	50	с.-т.	2
Гексахлорбензол	1	1/TD>	-	-
Далапон (натрiiва сiль 2,2 -дихлорпропiоновоi кислоти)	-	200	-	2000	орг., зап.	3
Диносеб (2-(10-Метилпропiл)-4,6-динiтрофенол)	-	7	-	100	орг., кол.	4
iзопротурон	9	-	-	-
Лiндан	2	0,2	-	2	с.-т.	2
2-метил-4-хлорфеноксiоцтова кислота (МСРА)	2	-	-	-	^
Метоксихлор	20	40	-	"
Методахлор	10	-	-	'
Молiнат	6	-	-	-
Пендиметалiн	20	-	-	-
Пентахлорфенол	9	1	-	-
Перметрин	20	-		-
Пропанiл	20	-	-	-
Пiридат	100	-	-	-
Симазин	2	4	-	оте.	орг.i флот.	4
Трифлуралiн	20	-	-	-
Хлорфенокси гербiциди (крiм 2,4-Д i МСРА)
2,4-ДВ	90	-	-	500	орг., зап.	3
Дихлорпроп	100	-	-	-
Фенопроп	9	-	-	-
2-метил-4-хлорфеноксиолiйна кислота (МСРВ)	-	-	-	-
Мекопроп	10	-	-	-
Сильвекс (2,4,5-ТР)	9	50	-	-
2,4,5-Т	9	-	-	-

' Термiн iiестшщди означаi: органiчнi iнсектициди; органiчнi гербiциди; органiчнi фунгiциди; органiчнi нематоциди; органiчнi акарициди; органiчнi а-тьгициди; органiчнi родентициди; органiчнi слимициди; спорiдненi продукти (серед них регулятори росту) та iхнi метаболiти, продукти реакцii i розпаду вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998р.
² Параметрична величина застосовувана вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998 р., до кожного iндивiдуального пестициду, крiм алдрина, дiельдрина, гептахлора i гептахлорепоксида.
³ Термiн "Загальний вмiст пестицидiв" вiдповiдно до "Директиви про якоiть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998 р., означаi суму iндивiдуальних пестицидiв, визначених в процесi монiторингу.
⁴ Сумарно. USEPA установлюi такi граничнi значення для кожного з параметрiв:
гептахлор - 0,4 мкг/л, гептахлорепоксид - 0,2 мкг/л.
⁵ ДСанПiН Украiни встановлюi сумарний вмiст пестицидiв не бiльше 0,1 мкг/л.

В основу таблицi покладено нормативи росiйського СанПиН 2.1.4.559-96 i рекомендацii WНО.

Гранична концентрацiя пестицидiв, мкг/л
Речовина	WHO	USEPA	iС	ДсанПiН Росii
					Показник шкiдливостi	Клас небезпеки
Знезаражувальнi речовини
Монохлорамiн	3000	-	-	.
Ди- i трихлорамiни	-	-	-	-
Хлор, утому числi: - залишковий вiльний - залишковий зв'язаний	5000'			300-500 800-1200	орг. орг.	3 3
Дiоксид хлору	2	-	-	-	-	-
Йод	-	-	-	-
Озон (залишковий)	-	-	-	300	орг.	-
Побiчнi продукти знезаражування
Бромати	25	-	-	-
Хлорат	-	-	-	20000	орг.привк.	3
Хлорит	200	-	-	200	с.-т.	3
Полiакриламiд	-	-	-	2000	с.-т.	2
Активована кремнiiва кислота (по Зi)	-	-	-	10000	с.-т.	2
Полiфосфати 5	-	-	-	3500	орг.	3
Хлорфеноли
2-хлорфенол	-	-	-	1	орг.зап.	4
2,4-хлорфенол	-	-	-	2	орг.привк.	4
2,4,6-хлорфенол	200	-	-	4	орг.привк.	4
Формальдегiд	900	-	-	50	с.-т.	2
Монохлорамiн	-	-	-	-
Тригалометани6		1003	1004	-
Бромоформ	100	-	-	100	с.-т.	3
Дибромхлорметан6	100	-	-	-
Бромдихлорметан	60	-	-	-
Хлороформ6	200	-	-	200	с.-т.	2
Хлорованi оцтовi кислоти		-	-	-
Монохлороцтова кислота	-	-	-	50	с.-т.	2
Дихлороцтова кислота	50	-	-	-
Трихлороцтова кислота	100	-	-	5	орг.зап.	4
Трихлорацеталвдегiд (хлоральгiдрат)	10	-	-	200	с.-т.	2
Хлорацетон	-	-	-	-
Галогеиiзованi ацегонiтрили
Дихлорацетонiтрил	90	-	-	-
Дибромацетонiтрил	100	-	-	-
Бромхлорацетонiтрил	-	-	-	-
Трихлорацетонiтрил	1	-	-	-
Хлорцiан	70	-	-	-
Хлорпiкрин	-	-	-	-

' Для ефективного знезаражування залишкова концентрацiя вiльного хлору повинна складати >=0.5 мг/л, якщо час контакту не менш 30 хв при рН<8.
² Сумарно.
³ Рекомендована величина не була встановлена WНО у зв'язку зi швидким розпадом дiоксиду хлору i через те, що рекомендована величина для хлориту забезпечуi достатнiй захист вiд можливого токсичного впливу дiоксиду хлору.
⁴ Сума концентрацiй установлених речовин, пiд якими вiдповiдно до "Директиви про якiсть питноi води..." 98/93/ЕС вiд 1998 р. розумiють: хлороформ, бромоформ, дибромхлорметан i бромдихлорметан.
⁵ ГОСТ 2874-82 встановлюi значення 3500 мкг/л.
⁶ ДСанПiН Украiнi встановлюi:
тригалометани (сума) - 100 мкг/л;
дибромхлорметан - 10 мкг/л;
хлороформ - 60 мкг/л;
тетрахлорвугаець - 2 мкг/л.